Іран і Близький Схід у воєнній кризі з невизначеним майбутнім

ТЕГЕРАН – У перші три дні нещодавньої воєнної кризи між Сполученими Штатами, Ізраїлем та Ісламською Республікою Іран — з 28 лютого по 2 березня 2026 року — Близький Схід увійшов у безпрецедентну фазу напруження. Фазу, яка після загибелі Алі Хаменеї, 86-річного лідера Ісламської Республіки, та поширення війни на країни південної частини Перської затоки набула масштабів, що значно виходять за межі обмеженого протистояння.

У ранні години 28 лютого розпочалися скоординовані атаки Сполучених Штатів та Ізраїлю по військових цілях в Ірані. За кілька годин офіційно було оголошено про смерть лідера Ісламської Республіки — подію, яка перевела політичну структуру Ірану в чутливу й безпрецедентну фазу. Після цього оголошення було проголошено семиденну національну жалобу. Водночас унаслідок ударів загинули також кілька високопоставлених військових командирів.

Із продовженням інтенсивних бомбардувань, особливо в Тегерані, нормальне життя в столиці з населенням у десять мільйонів мешканців майже зупинилося. Масові закриття, перебої в роботі муніципальних служб і тривога населення щодо майбутнього глибоко вплинули на атмосферу в країні — на фото нижче, зроблених Хоссейном Зохревандом, показано лікарню Ганді в Тегерані. Багато громадян із занепокоєнням стежать за розвитком подій, очікуючи ясності щодо перебігу війни.

У відповідь Іран здійснював періодичні ракетні та безпілотні атаки по цілях в Ізраїлі, а також по базах, пов’язаних з американськими силами в регіоні. Конфлікт поширився на Саудівську Аравію, Бахрейн, Катар, Кувейт та Об’єднані Арабські Емірати, і кілька країн підвищили рівень своєї військової готовності.

У Вашингтоні президент США заявив, що воєнне протистояння «може тривати ще чотири-п’ять тижнів». На цей момент загинули шість американських військовослужбовців, а ще кілька були поранені — ці цифри можуть посилити внутрішньополітичний тиск на американську адміністрацію.

Унаслідок бомбардування американських та ізраїльських цілей деякі джерела новин повідомили, що понад 1 500 членів Корпусу вартових Ісламської революції Ірану (КВІР) було вбито. На другий день воєнних атак бомба влучила в дівочу школу в місті Мінаб на півдні Ірану, розташованому поблизу об’єкта обслуговування/військової інфраструктури КВІР, унаслідок чого загинули 159 школярок. Іранське товариство Червоного Півмісяця повідомило, що кількість цивільних жертв за перші три дні бойових дій перевищила 550 осіб.

Серед іранців, які живуть за кордоном, реакції розділилися. Дехто вважає, що продовження воєнних ударів зрештою може призвести до краху структури Ісламської Республіки. Інші ж побоюються, що уряд може ослабнути під воєнним тиском, але не впасти остаточно, залишившись у крихкому й нестабільному стані — сценарій, який може мати непередбачувані наслідки для майбутнього країни. Доля тисяч політичних в’язнів також стала серйозним предметом суспільного занепокоєння.

Водночас зростає тривога щодо того, чи не опиниться Іран після завершення воєнних операцій у становищі, подібному до того, яке пережили такі країни регіону, як Сирія, Ірак чи Лівія, або ж він обере інший шлях — до свободи, демократії та становлення «нормальною» країною на світовій арені.

Перед регіоном зараз постає кілька фундаментальних питань:

Чи зможе структура влади в Ірані діяти стабільно й згуртовано після загибелі свого лідера, чи почнеться період внутрішнього суперництва та нестабільності?
Чи призведе поширення атак на країни південної частини Перської затоки до їхнього формального вступу у війну?
Чи посилять Сполучені Штати та Ізраїль свої операції, чи під міжнародним тиском перейдуть до стримування напруженості?
І зрештою, чи перетвориться ця криза на затяжну війну, що триватиме тижні або навіть місяці?

Перші три дні цієї кризи показали, що регіональні рівняння стрімко змінюються, а відповіді на ці запитання визначать політичне та безпекове майбутнє Ірану й Близького Сходу.

Стаття Мохаммада Тадждолаті — головного редактора онлайн-журналу “Persian Mirror”