Повернення до себе: Повернення сенсу
«Бути чи не бути» — безсмертна фраза великого Шекспіра, яку кожен тлумачить по-своєму. Як вважають філософи, якщо сенс неясний, логічно повернутися до початкового задуму.
Можливість поміркувати на цю тему отримають глядачі, які захочуть стати безпосередніми свідками дива, що відбуватиметься просто на їхніх очах на сцені NAC 25–26 лютого 2026 року.
Як знавець і поціновувач балетного мистецтва, побачивши цю виставу в Монреалі, я можу гарантувати справжнє царство абсолютної магії під час балетної постановки «Гамлета» за однойменною трагедією Шекспіра на музику Джона Гзовського.
Вистава йде без антракту й триває рівно сто хвилин. Після перегляду мине сто годин, потім ще сто днів, але глядачі, схильні до роздумів, і надалі шукатимуть відповіді на вічне питання буття.
Театр — місце магічне. Звертаючись зі сцени до духовного світу людини, він покликаний залишати слід у серцях глядачів. Чим професійнішою та гармонійнішою є команда творців і виконавців кожної конкретної вистави, тим глибшим буде цей слід — особливо коли йдеться про балетну постановку.
Граційні, відточені до досконалості рухи, технічно осмислені хореографічні фрази, красномовне мистецтво пантоміми гармонійно переплелися в балеті — «найМОРАЛЬНІШОМУ з усіх мистецтв», як вважав Петро Ілліч Чайковський.
Класичний балет і сучасна хореографія — дві протилежності. Переглянувши кілька сотень балетних вистав, я завжди беззастережно віддавала перевагу класиці. Але авангардна постановка «Гамлета» — найяскравіше й найглибше представлення сучасного танцю з усіх, які мені доводилося бачити.
Автор хореографії та виконавець ролі Гамлета — зірковий прем’єр Національного балету Канади, франкоканадець Гійом Коте, який уже кілька сезонів випробовує себе як хореограф.
Витончена статура, постава, музикальність — усе це додає йому благородства. Але на ще вищий рівень його підносить дар балетмейстера-постановника, властивий далеко не кожному танцівникові.
Цікаві хореографічні знахідки Гійома Коте неможливо не помітити навіть непідготовленому глядачеві.
У «Гамлеті» немає ні пуантів, ні запаморочливих фуете — переважно, як жартують люди балету, «качання по підлозі».
Надзвичайно ефектно виглядає соло Гамлета зі шпагою. У цій виставі шпага, як і інші предмети реквізиту, дуже символічна й справляє надзвичайно сильний вплив на публіку. Віртуозне володіння шпагою свідчить про тісну співпрацю з професійними фехтувальниками.
В іншій сцені контрастні за кольором біла й яскраво-червона стрічки, оригінально закріплені на шпагах, ніби на кілька хвилин переносять глядачів у світ художньої гімнастики.
Дзеркала, які присутні на сцені, але залишаються невидимими для глядачів, нагадують прийоми, запозичені з циркових вистав.
Мудре й дуже незвичне використання символічних масок викликає справжнє захоплення.
Особисто мене дуже вразила сцена з Офелією на тлі блакитної безодні-завіси, по інший бік якої перебувають її сценічні партнери, що разом із нею виконують складні підтримки, залишаючись при цьому абсолютно невидимими для глядачів!
Синтез кількох видів мистецтва в одній виставі все ж називається балетом.
Попри відсутність живої музики, вистава залишає незабутнє враження й глибокий слід у душах глядачів.
У цьому велика заслуга хореографа та виконавців. Але справжнім шедевром постановку робить бездоганна сценографія — декорації, костюми, грим, маски, світло, звук, відео та реквізит — і її творець, міжнародно визнаний діяч мистецтва, уродженець Квебеку Роберт Лепаж.
Кілька років Роберт Лепаж очолював Французький театр при Національному центрі мистецтв в Оттаві. У середині 1990-х років він заснував власну багатопрофільну продюсерську компанію, а трохи пізніше — міждисциплінарний продюсерський центр.
Режисер кількох постановок Cirque du Soleil, творець низки виставок, постановник численних рок-концертів і драматичних спектаклів, він також зробив вагомий внесок у кіномистецтво.
Геніальний Роберт Лепаж торкнувся й оперного мистецтва. Наприклад, опера «Золото Рейну» в його постановці з неймовірним успіхом пройшла в Метрополітен-опера в Нью-Йорку.
Така різнобічність обдарованої творчої особистості змушує зняти перед ним капелюха.
Тріумфальний вступ Лепажа у світ балету пов’язаний із плідною співпрацею з Гійомом Коте.
Роберт Лепаж — один із найвидатніших театральних режисерів нашого часу. Використовуючи нові технології, він постійно розширює межі театральних вистав — і казка стає дійсністю, а неможливе — можливим.
Навіть той, хто не надто добре розуміється на балеті, не залишиться байдужим до вистави, до створення якої доклав руку Роберт Лепаж.
Не пропустіть цю шедевральну постановку!
Доторкніться до чарів — і отримайте щонайменше 100 хвилин незвичайних емоцій.
Марина Кочетова