Як створюються оперні ролі
Життя творчих людей, тобто тих, хто постійно перебуває в пошуку, складніше, ніж у тих, хто весь свій час витрачає на пошуки винних. Творчі люди постійно перебувають у стані активного пошуку. Вони невтомно шукають усе нові й нові шляхи, щоб порадувати глядача. Для якісного й достовірного виконання російської опери іноземним артистам доводиться витрачати багато часу та сил.
Російська опера — одна з наймолодших у родині своїх європейських сестер. Упродовж тривалого часу музичні критики розрізняли лише три стилі — як у композиції, так і у виконавському мистецтві: італійський, німецький і французький. У російській оперній музиці стиль інший — у ній простежується прагнення тісно поєднати музику зі словом. Важливу роль відіграє і музична декламація, тобто речитатив.
Якщо артист не володіє російською мовою, взятися за виконання російської опери — надзвичайно складне завдання. Адже від співаків вимагається не лише вокально чисто виконувати свою партію та чітко вимовляти слова російською мовою, а й правильно розставляти логічні акценти. Кожен соліст має замислитися над душевним і фізичним характером того чи іншого народу, відчути тон його душі та тон його жесту. Найважливіше — точно передати правду почуття. Двох правд почуття не буває, адже правда емоцій очевидна й відчутна.
Формування сценічного образу — процес тонкий. Спробую трохи відкрити завісу таємниці його створення оперним артистом, оскільки цього року я брала участь у проєкті канадської компанії Opera Lyra як лінгвіст-консультант.
Існує основа, від якої слід відштовхнутися у творчому пориві. Кожен актор свідомими зусиллями розуму й волі повинен сформувати власний погляд на справу, за яку він узявся. Спочатку відбувається так звана читка. Передусім необхідно добре засвоїти всі слова лібрето. Якщо мова іноземна, цей етап триває значно довше.
Паралельно з роботою над словами відбувається засвоєння музичної партитури, осмислення всіх дій персонажа та його взаємин з іншими дійовими особами твору. Робота стає ефективною лише за умови, що артисту вдалося відчути атмосферу часу й середовища. На наступному етапі можна починати відшліфовувати нюанси та вивчати партію напам’ять.
Одного інтелектуального зусилля недостатньо. Настає етап, коли має активно долучитися уява — здатність побачити зовнішній образ персонажа спочатку в цілому, а потім у його характерних деталях. Вираз обличчя, поза, жест... Завдання полягає в тому, щоб уже під час першої появи героя на сцені глядач відчув його характер. Будь-який сценічний образ може бути правдивим і переконливим лише тією мірою, якою він переконує глядача.
Душею сценічної творчості є жест. Найменший рух обличчя, брів чи очей — це вже жест. За сценічним жестом має простежуватися рух душі, інакше образ не стане живим і художньо цінним, а залишиться лише звичайною мімікою. Виразності жестам додає правильно підібраний грим. Але це вже безпосередньо перед виставою...
Отже, під час постановочних репетицій, старанно вивчивши партитуру й глибоко відчувши всю гаму душевних переживань свого героя, оперний артист ретельно опрацьовує інтонації та жести. Саме в цьому полягає шліфування образу.
Але шліфування — це процес, і образ ще не готовий остаточно. Він продовжує дозрівати протягом тривалого часу. Тому необхідна практика, яка допомагає по-справжньому вжитися в образ. Потрібно бути відповідальними, вдумливими, дисциплінованими та працелюбними. Усі ці якості, помножені на талант, породжують те саме диво, заради якого глядач приходить до театру.
Окрім усього описаного вище, на кожній репетиції доводиться вводити нові деталі, які сприяють ще глибшому переживанню образу. Уміння знаходити нові барви, яскравими й насиченими мазками додаючи їх до палітри своєї творчості, допомогло англомовним співакам упоратися з надзвичайно складним завданням. Їхній виступ в одноактній опері Сергія Рахманінова «Алеко» залишив у слухачів незабутнє враження.
Мистецтво — це вічне прагнення вперед, невтомна гонитва за новими, ще сильнішими враженнями. Для артистів надзвичайно важливо ніколи не повторюватися у своїх ролях, а для глядачів важлива безперервність переживань і розуміння того, скільки праці вкладено у створення кожного сценічного образу.
Марина Кочетова